УПРАВЛЯ́ННЯ1 (ВПРАВЛЯ́ННЯ)

УПРАВЛЯ́ННЯ1 (ВПРАВЛЯ́ННЯ), я, с., розм. Дія за знач. управля́ти1 і управля́тися1. Схопився Тугокопилий як ошпарений. Схопився та мерщій до вікна, чи світає? Чи пора у двір гукати, сонливих робітничків на вправляння з худобою підіймати? (Ковінька, Кутя.., 1960, 115). УПРАВЛЯ́ННЯ2 див. вправля́ння1. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 469.